Защищены ли украинцы в киберпространстве?

В условиях гибридной войны, когда главным оружием становиться информация, отсутствие механизма блокирования контента, несущего в себе информационную угрозу, могло позволить себе только очень беспечное государство. 

Учитывая широкую доступность Интернета и увеличивающееся число пользователей (уже более 3,5 млрд. человек или около половины всего населения планеты), регулирование электронного контента стало важным направлением работы правительств и наднациональных органов по всему миру. 

Усилия направлены на достижение баланса между универсальным правом на свободу убеждений и выражения мнения, которое подразумевает право получать и распространять информацию, и запрещением определенных типов контента, который характеризуется как незаконный. 

Особенности Интернет-цензуры в некоторых европейских странах 

Единство проявляется в борьбе с распространением детской порнографии и нарушениями авторских прав. Также довольно жёстким является законодательство и ответственность за открытие информации о частной жизни и распространение клеветы. 

В Великобритании, например, надзор за Интернетом осуществляет неправительственная саморегулирующаяся организация — Internet Watch Foundation, которая ведёт реестр запрещённых ресурсов и является «горячей линией» для сообщений о неправомерном содержимом в Интернете. IFW начинал работу с противодействия распространению детской порнографии, однако суд обязал провайдеров также блокировать сервисы обмена нелицензионным контентом, нарушающим авторские права. 

В Германии блокировка сайтов, которые пропагандируют нацизм, отрицают холокост, провоцируют межнациональную и религиозную рознь,осуществляется при помощи двухэтапного механизма (фильтрация через HTTP прокси-сервер), что позволяет избежать избыточного блокирования сторонних сайтов. Стандартной практикой является блокирование сайтов по решению суда. 

Положения французского закона LOPPSI 2, предусматривающие ведение Министерством внутренних дел списка сайтов, которые подлежат блокировке местными интернет-провайдерами, после широких общественных дебатов, были признаны Конституционным судом законными. Это дало повод для обвинений Франции во введении цензуры в Интернете. Наибольшие опасения вызвала тогда возможность блокировать без решения суда материалы, отличные от детской порнографии. 

Что в Украине?

Удивительно, но Украина лишь одной из последних стран мира озадачилась вопросом фильтрации Интернет-контента — большинство демократических стран уже применяют умеренную цензуру в Интернете. 

Украине необходимо срочно создать законодательный механизм блокировки вредоносных Интернет-ресурсов. 

Определенные шаги уже сделаны в этом направление: на данный момент группой народных депутатов подготовлен законопроект №6688, который обеспечит реализацию Указа Президента Украины П.Порошенко от 15.05.2017 №133 «О решении Совета национальной безопасности и обороны Украины от 28.04.2017 года «О применении персональных специальных экономических и других ограничительных мер (санкций)» в отношении субъектов государства-агрессора, которые функционирует в телекоммуникационной сфере Украины. Указанный закон в случае его принятия должен положительно повлиять на состояние информационной безопасности и кибербезопасности Украины. 

Чи є в Україні дієвий механізм реагування на інформаційні загрози ?

Ситуація, коли Україна опинилася в умовах “гібридної війни” з Росією, вимагає від законодавців негайної розробки та впровадження в нашій державі механізму блокування інформаційного ресурсу операторами та провайдерами через належні їм телекомунікаційні та інформаційно-телекомунікаційні мережі, оскільки противник проводить свої інформаційно-пропагандистські кампанії в мережі інтернет. 

Слід зазначити, що у більшості країн світу такі механізми розроблені і діють з метою оперативного виявлення, реагування, попередження, запобігання, нейтралізацію кіберзагроз, кібератак та кіберзлочинів, ліквідацію їх наслідків та відновлення сталості і надійності функціонування комунікаційних, технологічних систем. 

Мова йде про Велику Британію, Францію, Німеччину, тощо. 

Згідно з французьким законодавством, школярі захищаються від расистських, антисемітських і неофашистських ресурсів шляхом впровадження механізмів централізованої фільтрації. Заборони доступу на певні сайти вимагають і від Google, а Yahoo в судовому порядку зобов'язали обмежити доступ до будь-якого нацистському і неонацистських контенту. 

У Німеччині існує внутрішня угода «Добровільний самоконтроль для мультимедійних сервіс-провайдерів», яку підтримує більшість пошукових майданчиків. Сайти, які шкідливі для молоді і мають бути заборонені, визначаються Німецьким федеральним департаментом з медіаресурсів. В першу чергу провайдери фільтрують неонацистські сайти і подібні до них, функціювання яких веде до розпалювання ненависті серед населення. У Великобританії серед заборонених ресурсів особливо небезпечними вважаються сайти з дитячою порнографією. Постійний моніторинг інтернету здійснює неурядова саморегулююча організація Internet Watch Foundation, відповідальна за списки заблокованих майданчиків. У Великобританії, Нідерландах, Бельгії, Італії, Греції, Фінляндії через порушення авторських прав за рішенням суду блокуються сайти p2p-сервісів, а в США з ініціативи Асоціації авторських прав і інтернет-провайдерів тепер не тільки можна, а й потрібно повідомляти «куди слід »про факти використання нелегального контенту.

Таким чином, у всьому світі уряди різних країн намагаться захистити своїх громадян від шкідливого контента, шляхом блокувань інформаційних ресурсів. В Україні з 2014 року актуалізувались загрози інформаційній безпеці держави внаслідок використання спецслужбами РФ для проведення агресивної гібридної війни проти України соцмереж «Facebook» та «Twitter» шляхом поширення деструктивного та екстремістського контенту. 

В Україні назріла об’єктивна потреба у державно-правовому регулюванні науково-технологічної та інформаційної діяльності, що відповідала б реаліям сучасного світу та рівню розвитку інформаційних технологій, нормам міжнародного права, але водночас ефективно захищала б власні українські національні інтереси. Відносини, пов’язані із забезпеченням інформаційної безпеки, як найважливіші сьогодні для суспільства та держави вимагають найшвидшого законодавчого регулювання. 

Секретар Ради національної безпеки і оборони України Олександр Турчинов нещодавно заявив, що в Україні відсутні правові і технічні можливості для оперативного реагування на інформаційні загрози, тому цю проблему необхідно терміново розв'язати на законодавчому рівні. 

«Служба безпеки України змушена була закривати внесені до санкційних списків російські інформаційні ресурси кілька місяців. Чому? У нас немає сьогодні технології оперативного відключення того чи іншого ресурсу, навіть коли він становить реальну загрозу для безпеки країни. Тобто після ухвалення рішення РНБО Служба безпеки переконувала провайдерів виконати це рішення», - розповів О. Турчинов в ексклюзивному інтерв'ю агентству «Інтерфакс-Україна». 

Отже прийняття відповідного закону дозволить створити відповідно до нових реалій дієві механізми забезпечення кібербезпеки, зокрема запровадити правовий механізм реалізації Указу Президента України від 15.05.2017 №133 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» стосовно суб’єктів держави-агресора, які функціюють в телекомунікаційній сфері України, що позитивно впливатиме на стан інформаційної безпеки та кібербезпеки держави. 

Кому мешает СБУ?

Хочу сегодня обратить ваше внимание на важный для Украины вопрос о реформировании СБУ. Проведение реформ, несомненно важная задача, которая стоит сегодня перед нашими политиками. Однако почему все наши реформаторы — мягко говоря непрофессионалы- «всезнайки»?

Может поэтому так и живем?

Откуда известно обычным журналистам о специфике работы спецслужб, в том числе и СБУ?

Журналисты особо не утруждают себя: пишут обычную «Джинсу», не вникая в суть проблемы, чем вводят в заблуждение потребителей информации. Да, и как они могут вникнуть, если во всем мире деятельность, структура, работа специальных служб держится под строгим секретом?

Скорее всего заказчиками публикаций и телесюжетов об «ненужности» некоторых подразделений СБУ являються люди, желающие уничтожить СБУ как структуру, которая действительно борется с коррупцией и занимается контрразведкой на объектах економики Украины.

В прессе и на телевидении постоянно муссируется тема «ненужности экономического управления» в СБУ.

Начнем с того, что в составе СБУ НЕТ такого управления, как «экономика», а есть Главное управление контрразведывательной защиты интересов государства в сфере экономической безопасности (ГУ КЗЕ). «Экономическое» управление и ГУ КЗЕ, как говорят в Одессе, - это две большие разницы.

Уже само название управления, говорит о том что сотрудники данного ведомства заниматься контрразведывательной деятельностью.

Думаю, что на журфаке студенты не изучают такой предмет как контрразведка, поэтому встретив это малознакомое слово в названии подразделения СБУ, журналисты его просто не указывают, чем фактически искажают действительность.

СБУ не занимается никакими не свойственными ей вопросами, в том числе и экономическими. Для этого есть экономисты. А вот контрразведывательная защита объектов критической инфраструктуры — это да. Ну нет в составе СБУ структур «зарабатывающих» деньги. СБУ — организация бюджетная, а не хозрасчетная!

На всякий случай для Седлицкой: критическая инфраструктура -это объекты экономики, от работы которых зависит безопасность государства, общества и отдельного гражданина.

К понятию критическая инфраструктура большинство стран мира относит объекты в сфере энергетики, транспорта, связи, медицине, а также в финансовом секторе экономики.

Кстати, во многих странах мира, в том числе ЕС и США, защите критической инфраструктуры уделяется особое значение. И защита объектов критической инфраструктуры является важной составляющей работы специальных служб этих государств.

Например, в США после террористической атаки на башни-близнецы в 2001 году, вышел документ «USA Patriot Act», который в части 1016 «Critical Infrastructures Protection» рассматривает критическую инфраструктуру как «систему и оборудование материальное и виртуальное, жизненно важное для США, уничтожение или выведение из строя которого, могло бы иметь влияние на безопасность, национальную экономическую безопасность, общественное здоровье или общественный порядок, или на какие-либо их комбинации».

Да, понятие критической инфраструктуры в Украине находиться в стадии разработки. Но подразделения СБУ уже сейчас занимаются работой по обеспечению безопасности нас с вами.

Так что господа журналисты, не наводите тень на плетень: если вы в чем-то не забираетесь, не спешите лезть в телевизор со своими предложениями и концепциями реформ специальных служб.